субота, 2 лютого 2013 р.

Це цікаво


Націоналістичний привіт

Символ привіту є піднесення правиці.

Правиця Української Нації здобувала від світанку української історії “собі чести, а князеви слави” – її піднесення символізує повсякчасне поготівля утвердити найвище гасло чинами правиці.
“Слава Україні” – цим привітом-гаслом ми задокументовуємо нашу вірність і готовність на найвищі жертви за славу рідної України, за добро і честь “живих, мертвих і ненароджених”. Бо під цею Україною, якої славу ми носимо, не розуміємо лише нашу генерацію, це б то тих українців, що творять за наших часів 40-міліонову Націю, а й усі ті безпроглядні генерації тих українців, що вже жили, і тих, що ще житимуть на славу України.
Україна, якій славу ми співаємо, є не лише СЬОГОДНІ, але й УЧОРА, й ЗАВТРА. Для нас однаково дорогі княжі дружинники, славні запорожці, повні героїзму січовики, як також ті незнані нам ще борці, які в майбутньому нестимуть прапор слави України. Всі ці генерації “живих, мертвих і ненароджених” творять вічну Українську Націю. Цій вічній Україні кажемо слава!
Вождеві слава! – ця друга частина українського націоналістичного привіту не означає рабського співання слави одній лише особі, точно окресленій, яку ми називаємо ВОЖДЕМ. В особі нам сучасного вождя ми шануємо всіх вождів України, тих що вже були, й тих що ще будуть як СИМВОЛ Проводу Нації. Ми не здоровимося привітом “Вождеві Коновальцеві слава”, як не здоровимо себе тепер привітом “Вождеві Мельникові слава” – так і в майбутньому не злучаємо з цим привітом імені майбутніх вождів Української Нації – хоч у цьому привіті здоровимо ми перш за все сучасного нашого вождя.
Ми знаємо, що Українська Нація здобуде свої права лише тоді, коли на її чолі стоятиме один всенаціональний ВОЖДЬ. Ідеал ВОЖДЯ побіч ідеї НАЦІЇ є для нас найбільшими цінностями. Тому:
УКРАЇНІ І ВОЖДЕВІ – СЛАВА!
Другий Великий Збір ОУН, 27 серпня 1939 року, Рим.


Немає коментарів:

Дописати коментар