Творчість Іллі Юхимовича Рєпіна відносять до найвищих досягнень російського реалістичного живопису другої половини XIX століття, до вершин передвижницького мистецтва. Майстер історичної та жанрової картини, видатний портретист, блискучий колорист, тонкий лірик і автор епічних полотен, він залишив колосальну творчу спадщину.
Життя і творчість цієї людини безроздільно пов'язані з Україною, її історією і народним побутом. Як без освітлення україністики неможливо повне уявлення про спадщину видатного художника, так і історія української художньої культури буде неповною без відображення його творчості, присвяченого Україні. Ілля Рєпін залишив багату й різноманітну мистецьку спадщину, його ранні розписи церков в Україні знищені під час війни, численні жанрові, побутові картини, портрети і твори на історичні теми зберігаються в музеях Росії, України та у приватних колекціях.
*Василь Андрійович Тропінін (1776 - 1857 р.). Українці на картинах видатного російського портретиста.
*Україна на картинах російського передвижника, Констянтин Маковський, (1839р.—1915р.)
*Україна на полотнах Саврасова, Штернберга, Айвазовського та інших світочів живопису
Рєпін Ілля Юхимович - Народився 24 липня (5 серпня) 1844 року, в Чугуєві, Харків, Україна. Походить з родини військового поселенця. Одним із його предків був український козак Ріпа. Хлопцем навчався у місцевій іконописній майстерні. В 20 років подався до столиці Російської імперії — Санкт-Петербургу.
З 1863 року в Петербурзькій малювальній школі, у 1864-71 роках — у Петербурзькій Академії Мистецтв (учень І. М. Крамського), яку закінчив з золотою медаллю і відбув у студійну подорож до Італії та Франції. За конкурсне полотно «Христос воскрешає дочку Іаіра» Рєпін отримав право на шестирічне перебування за кордоном як академічний пенсіонер, за державний рахунок.
Рєпін самовільно скоротив перебування за кордоном, де був у 1873 — 1876 рр., хоча витратив час на вивчення музейних збірок та творів сучасних французьких майстрів. Більше того, дещо несподіваний у вчинках художник виставив деякі свої твори в Паризькому Салоні, незважаючи на заборону Петербурзької академії. Сам малював відносно мало. Для звіту передав у академію полотно казково-театрального характеру «Садко у підводному царстві» (1876). За пізнішими оцінками найцікавішими були етюди Монмартру та Веля.
Створив численні портрети російських та українських діячів серед яких: С. Любецька, М. Мурашка (1877), В. Тарновського (1880, "Гетьман") і С. Тарновської, Т. Шевченка (1888), Д. Багалія (1906), чотири ескізи проекту пам'ятника Шевченку в Києві (на конкурс 1910 - 14). Робив ілюстрації до творів Гоголя "Тарас Бульба" і "Сорочинський ярмарок" (1872 - 82), до книги Д. Яворницького "Запоріжжя в залишках старовини і переказах народу" (1887), а також малюнки з пам'яток української архітектури, українських народних типів і т.п.
І. Є. Рєпін - типовий реаліст, який, однак, не копіював природу, а перетворював її мотиви своєї розгонистої, часто майже експресіоністичній творчості. Майстерно охоплював людську постать у русі, її типаж і вираз, а його соковиті і звучні фарби надавали творові ефектної пластичності. На деяких творах Рєпіна помітний вплив імпресіонізму та символізму. Залежно від того, де і над якою тематикою він працював, періоди його творчості можна визначити як український та російський. У творчості він є продуктом українсько-російського культурного симбіозу. Однак з Україною Ілля Рєпін був пов'язаний не тільки походженням, але й чуттєво. Він був закоханий в українську природу, людину, фольклор і висував проблему українського стилю в мистецтві. До друзів Іллі Рєпіна належали українські діячі: М. Кропивницький, М. Мурашко, Д. Яворницький, Є. Чикаленко та багато інших. Між учнями були М. Пимоненко, О. Мурашко, І. Макушенко, Ф. Красицький, С. Прохоров, І. Шульга, Ф. Чуприненко та інші. Як педагог і критик він написав книгу "Далеке близьке" (1844-1854).
У 1909 р. на 32-й пересувній виставці з'явився новий твір І. Рєпіна - велике полотно під назвою «Чорноморська вольниця», присвячене плаванню козаків по Чорному морю під час походу до берегів Туреччини. На 46-й пересувній виставці в 1917 р. була показана картина «Гайдамаки» про повстання 1768 р. на Правобережній Україні. Над цією картиною Художник почав роботу майже за 20 років до її експонування: в 1898 р. зробив ескіз «Роздача зброї гайдамакам», а в 1902 р. на 30-й пересувній художній виставці представив ескізний портрет «Гайдамак». І «Чорноморська вольниця», і «Гайдамаки» були продані за кордон.
Поряд з картинами на сучасні теми велике місце у творчості Рєпіна займала історична живопис. Але історія для художника су лише остільки, оскільки вона була пов'язана з сучасністю, допомагала вирішувати наболілі проблеми його епохи.
Психолога-Рєпіна і в історії, перш за все, цікавили сильні людські характери, зіткнення пристрастей, патетика почуттів, що знаходить вираз в яскравій експресії особи, драматичні конфлікти. Художником були створені такі широко відомі історичні полотна, як «Царівна Софія» (1879), «Іван Грозний і син його Іван» (1881-1885), «Запорожці» (1878 - 1891). І тут, як і в картинах на теми сучасного життя, Рєпін ство широкі епічні полотна з безліччю яскраво типових образів, взятих у своїй неповторній характерності («Запорожці»).
Життя і творчість цієї людини безроздільно пов'язані з Україною, її історією і народним побутом. Як без освітлення україністики неможливо повне уявлення про спадщину видатного художника, так і історія української художньої культури буде неповною без відображення його творчості, присвяченого Україні. Ілля Рєпін залишив багату й різноманітну мистецьку спадщину, його ранні розписи церков в Україні знищені під час війни, численні жанрові, побутові картини, портрети і твори на історичні теми зберігаються в музеях Росії, України та у приватних колекціях.
*Василь Андрійович Тропінін (1776 - 1857 р.). Українці на картинах видатного російського портретиста.
*Україна на картинах російського передвижника, Констянтин Маковський, (1839р.—1915р.)
*Україна на полотнах Саврасова, Штернберга, Айвазовського та інших світочів живопису
Рєпін Ілля Юхимович - Народився 24 липня (5 серпня) 1844 року, в Чугуєві, Харків, Україна. Походить з родини військового поселенця. Одним із його предків був український козак Ріпа. Хлопцем навчався у місцевій іконописній майстерні. В 20 років подався до столиці Російської імперії — Санкт-Петербургу.
З 1863 року в Петербурзькій малювальній школі, у 1864-71 роках — у Петербурзькій Академії Мистецтв (учень І. М. Крамського), яку закінчив з золотою медаллю і відбув у студійну подорож до Італії та Франції. За конкурсне полотно «Христос воскрешає дочку Іаіра» Рєпін отримав право на шестирічне перебування за кордоном як академічний пенсіонер, за державний рахунок.
Рєпін самовільно скоротив перебування за кордоном, де був у 1873 — 1876 рр., хоча витратив час на вивчення музейних збірок та творів сучасних французьких майстрів. Більше того, дещо несподіваний у вчинках художник виставив деякі свої твори в Паризькому Салоні, незважаючи на заборону Петербурзької академії. Сам малював відносно мало. Для звіту передав у академію полотно казково-театрального характеру «Садко у підводному царстві» (1876). За пізнішими оцінками найцікавішими були етюди Монмартру та Веля.
З 1893 року — академік, професор Петербурзької Академії (до 1907 року); член товариства Передвижників (з 1878 року) і мистецької групи «Мир искусства» (з 1890 року). З ініціативи Великого князя Сергія Олександровича — Рєпін прийняв пропозицію працювати в Імператорській академії заради реформування навчального закладу. А майстерня художника була найпопулярнішою серед учнів того часу.
Рєпін помер 29 вересня, 1930 року своїй садибі «Пенати», яка після розпаду Російської імперії опинилася на території у складі Фінляндії (Куоккала). За заповітом, тіло поховали в парку садиби без труни. На могилі (за заповітом художника) висадили дерево. Могила збережена.
Музей-садиба І.Є. Рєпіна в Чугуєві, Харків Джерело
Полотна на українську тематику
Життя і творчість Іллі Юхимовича тісно були пов'язані з Україною. Він палко любив Україну. Це була його Батьківщина. Тут він народився, назавжди захопився природою, людьми, їх звичаями, побутом, народним мистецтвом. Творча, педагогічна і громадська діяльність його також була пов'язана з Україною. У 1867, 1876, 1877 рр.. він жив у Чугуєві, в 1880 і 1882 рр.. відвідував Київ. Дружив з М. Кропивницьким, М. Мурашко, А. Праховим,Д. Яворницьким (в 1900 р. відвідав його хутір Іванівський на Чернігівщині). З великим захопленням писав про українське мистецтво, підтримував творчість українських художників, а також діяльність мистецьких шкіл М. Мурашка в Києві, М. Раєвської-Іванової у Харкові, Одеській художніх шкіл. Художник знав історію українського народу. Він був членом журі комісії зі спорудження пам'ятника Т. Шевченку. Незадоволений рішенням комісії, вийшов з її складу, як і деякі українські художники. Ілля Юхимович особисто зробив кілька чернеток проекту пам'ятника, оскільки високо цінував особистість Шевченка, називаючи його «апостолом свободи». В. К. Розвадовський мав намір створити художню листівку, виручені гроші від якої були спрямовані на спорудження пам'ятника. Для цього Рєпін написав аквареллю «Прометея» з поеми Шевченка «Кавказ». Також він став членом-засновником Товариства з охорони пам'яток Т. Шевченка, статут якого не був затверджений урядом.І. Є. Рєпін надавав допомогу комітетові при Товаристві витончених мистецтв. В.Верещагіна в м. Миколаєві. Також він був почесним членом Київського літературно-артистичного товариства та Київського товариства старожитностей та мистецтва. Він був українцем і за характером своєї творчості. У полотнах І. Рєпіна українська стихія блищить всіма своїми барвами. Це картини:
Запорожцы пишут письмо турецкому султану. 1880-1891
Украинская хата. 1880
Украинский крестьянин. 1880
Два украинских крестьянина 1880г.
Типы украинцев 1880г.
Голова козака
Украинський крестьянин. Етюд.1880г.
Изображение Козака. Предметы запорожской старины 1880г.
Запорожский полковник. 1880
Запорожец. 1884
Запорожец
Казак (Атаман Серко) 1889г.
Запорожцы пишут письмо турецкому султану. 1880
Запорожцы пишут письмо турецкому султану. 1889-1896
Запорожцы. 1878
Запорожцы. 1880-е
Украинка 1880 г.
Украинская крестьянка 1880 г.
Две украинские девушки и сидящий молодой крестьянин, играющий на дудке 1879г.
Девушка в украинском костюме 1879г.
Вечерницы 1881 г.
Гайдамака (1902)
Гопак (1930, не окончен).
Солоха и дьяк 1926
Черноморская вольница 1908 г.
Открытка «Прометей» по мотивам произведений Т. Шевченко (1910 г.), четыре эскиза к проекту памятника поэту (1912 г.).
Портрет Т. Шевченко 1888 г.
На схилі свого життя, працюючи над картиною «Гопак», Рєпін пише в 1928 році:
"Перш за все я не кинув мистецтва. Всі мої останні думки про нього, і я зізнаюся: працював все, як міг, над своїми картинами ... Ось і тепер вже здається більше півроку я працюю (вже досить секретничати) над картиною "Гопак", присвяченій пам'яті Модеста Петровича Мусоргського. Така досада - не вдасться закінчити ... " - Так великий художник мріяв на заході життя пом'янути свого великого друга Мусоргського.Створив численні портрети російських та українських діячів серед яких: С. Любецька, М. Мурашка (1877), В. Тарновського (1880, "Гетьман") і С. Тарновської, Т. Шевченка (1888), Д. Багалія (1906), чотири ескізи проекту пам'ятника Шевченку в Києві (на конкурс 1910 - 14). Робив ілюстрації до творів Гоголя "Тарас Бульба" і "Сорочинський ярмарок" (1872 - 82), до книги Д. Яворницького "Запоріжжя в залишках старовини і переказах народу" (1887), а також малюнки з пам'яток української архітектури, українських народних типів і т.п.
І. Є. Рєпін - типовий реаліст, який, однак, не копіював природу, а перетворював її мотиви своєї розгонистої, часто майже експресіоністичній творчості. Майстерно охоплював людську постать у русі, її типаж і вираз, а його соковиті і звучні фарби надавали творові ефектної пластичності. На деяких творах Рєпіна помітний вплив імпресіонізму та символізму. Залежно від того, де і над якою тематикою він працював, періоди його творчості можна визначити як український та російський. У творчості він є продуктом українсько-російського культурного симбіозу. Однак з Україною Ілля Рєпін був пов'язаний не тільки походженням, але й чуттєво. Він був закоханий в українську природу, людину, фольклор і висував проблему українського стилю в мистецтві. До друзів Іллі Рєпіна належали українські діячі: М. Кропивницький, М. Мурашко, Д. Яворницький, Є. Чикаленко та багато інших. Між учнями були М. Пимоненко, О. Мурашко, І. Макушенко, Ф. Красицький, С. Прохоров, І. Шульга, Ф. Чуприненко та інші. Як педагог і критик він написав книгу "Далеке близьке" (1844-1854).
У 1909 р. на 32-й пересувній виставці з'явився новий твір І. Рєпіна - велике полотно під назвою «Чорноморська вольниця», присвячене плаванню козаків по Чорному морю під час походу до берегів Туреччини. На 46-й пересувній виставці в 1917 р. була показана картина «Гайдамаки» про повстання 1768 р. на Правобережній Україні. Над цією картиною Художник почав роботу майже за 20 років до її експонування: в 1898 р. зробив ескіз «Роздача зброї гайдамакам», а в 1902 р. на 30-й пересувній художній виставці представив ескізний портрет «Гайдамак». І «Чорноморська вольниця», і «Гайдамаки» були продані за кордон.
Поряд з картинами на сучасні теми велике місце у творчості Рєпіна займала історична живопис. Але історія для художника су лише остільки, оскільки вона була пов'язана з сучасністю, допомагала вирішувати наболілі проблеми його епохи.
Психолога-Рєпіна і в історії, перш за все, цікавили сильні людські характери, зіткнення пристрастей, патетика почуттів, що знаходить вираз в яскравій експресії особи, драматичні конфлікти. Художником були створені такі широко відомі історичні полотна, як «Царівна Софія» (1879), «Іван Грозний і син його Іван» (1881-1885), «Запорожці» (1878 - 1891). І тут, як і в картинах на теми сучасного життя, Рєпін ство широкі епічні полотна з безліччю яскраво типових образів, взятих у своїй неповторній характерності («Запорожці»).
Корисні посилання:
Немає коментарів:
Дописати коментар